Головне управління Держземагентства у Миколаївській області

ᚼАрхів розділу ‘Новоодеський район’ᚼ

Розвиток різних форм власності, господарювання на землі без суворого державного екологічного контролю, брак відповідних законів призвели до споживацького ставлення до землі. Та нарешті прогалина у законодавстві заповнена. Внесені зміни до Земельного кодексу та Кодексу України про адміністративні правопорушення, до ЗУ “Про охорону земель”, “Про землеустрій”.
Віднині земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільгоспвиробництва повинні використовуватися відповідно до розроблених і затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, які забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни, впорядкування угідь та передбачають заходи з охорони земель.
На період до 1 січня 2015 року вимога закону про наявність такого проекту землеустрою розповсюджується тільки на тих власників та землекористувачів, які використовують земельні ділянки загальною площею більше, ніж 100 га. Після 1 січня 2015 року — на всіх без винятку власників і землекористувачів, які ведуть товарне виробництво.
У проекті землеустрою повинні міститися нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах, що визначають структуру посівних площ для певного природно-сільськогосподарського регіону та перелік установлених культур для вирощування. Вищеназвані нормативи затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 №164. Згідно з цим документом допустима періодичність вирощування культури на одному й тому ж полі становить:
- для озимих жита і ячменю, ячменю ярого, вівса, гречки — не менше, ніж через рік;
- для пшениці озимої, картоплі, проса — не менше, ніж через два роки;
- для кукурудзи у сівозміні або на тимчасово виведеному із сівозмін полі — протягом двох-трьох років поспіль;
- для соняшнику — не менше, ніж через сім років.
За невиконання вимог закону про наявність проекту землеустрою з 2013 року діятиме ст. 55 КупАП, яка передбачає притягання до адміністративної відповідальності осіб:
- які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених проектів землеустрою, з накладенням штрафу на громадян від 50 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- які використовують такі земельні ділянки з відхиленням від затверджених проектів землеустрою, з накладенням штрафу на громадян від п’яти до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 15 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В. Шпилевий
заступник начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації

(Газета "Промінь", 09.11.2013 р.)

У зв’язку зі створенням автоматизованої системи Державного земельного кадастру в людей виникає немало питань стосовно державних актів на землю. Ті, хто мають державні акти старого зразка, тобто виготовлені без присвоєння кадастрового номера, побоюються, що доведеться їх міняти. Ті ж, хто здали всі документи, але ще не отримали на руки державні акти, хвилюються, що не встигнуть це зробити до Нового року.
З цими та іншими питаннями за роз’ясненнями звернулася до начальника відділу Держкомзему в Новоодеському районі М. Ю. Попової.
- Марино Юріївно, кілька слів про те, що таке Державний земельний кадастр.
- Державний земельний кадастр — єдина державна геоінформаційна система відомостей про земельні ділянки, розташовані в межах нашої країни, їх цільове призначення, обмеження у використанні, а також дані про кількісну та якісну характеристику земель, їх оцінку, розподіл земель між власниками і користувачами.
- Що дасть його ведення?
- Введення Державного земельного кадастру, передусім, забезпечить гарантування прав власників і користувачів, регулювання земельних відносин та управління земельними ресурсами, організацію раціонального використання та охорони земель, здійснення землеустрою, облік цінності земель у складі природничих ресурсів, встановлення обґрунтованих розмірів плати за землю та інш.
- Поясніть, що слід робити із земельними актами, які виготовлені без присвоєння кадастрового номера?
- Яких би змін не зазнавало вітчизняне законодавство, документом, що підтверджує право власності на землю, є державний акт на земельну ділянку. І не важливо, коли він виданий. Згідно з постановою Кабінету Міністрів від 12 листопада 2008 року №1019 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року №449” раніше видані державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні лише у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
Інша справа, що в державних актах, виданих до 2003 року, був відсутній такий важливий момент, як кадастровий номер. Саме його відсутність тепер ускладнює можливості громадян оперувати своєю власністю.
- Тобто?
- При продажу землі, оформленні спадщини, іншому відчуженні земельної ділянки виникають проблеми через відсутність кадастрового номера. Адже за новими вимогами він є обов’язковою умовою для продажу, дарування, оформлення спадщини, договору оренди земельної ділянки та ін. юридичних дій.
- Марино Юріївно, у чому суть присвоєння земельній ділянці кадастрового номера?
- Кадастровий номер — індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території країни. Він присвоюється земельній ділянці під час проведення її державної реєстрації й зберігається за нею протягом усього часу її існування.
Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, встановленні інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку кадастровий номер не змінюється.
- Куди треба звернутися власнику земельної ділянки для визначення і присвоєння їй кадастрового номера?
- Визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, переданій у власність (користування) без проведення її державної реєстрації, виконують територіальні відділи Держкомзему.
- Який порядок визначення й присвоєння земельній ділянці кадастрового номера?
- У разі наявності архівних примірників технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, або проекту відведення земельної ділянки в територіальних органах Держкомзему для присвоєння кадастрового номера виконуються роботи з формування обмінного файлу для внесення даних про земельну ділянку до автоматизованої системи Державного земельного кадастру.
Власник (користувач) земельної ділянки або уповноважена ним особа подає до територіального органу Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки заяву про державну реєстрацію земельної ділянки та копії документа, що посвідчує особу, а для уповноваженої особи також документа, що посвідчує її повноваження; документа, що посвідчує право на земельну ділянку; копію ідентифікаційного номера згідно з Державним реєстром фізичних осіб — платників податків або податкового номера — для юридичної особи.
- А якщо відсутня документація із землеустрою?
- У такому разі необхідно буде замовити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у відповідній землевпорядній організації. Вона готує документацію та файл обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляд. Потім на основі розробленої документації із землеустрою земельній ділянці присвоюють кадастровий номер та видають власнику витяг із Поземельної книги із зазначенням кадастрового номера.
- Куди можна звернутися жителям району, аби розробити документацію із землеустрою?
- Розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на виконання таких робіт. Мешканцям району можна звернутися, зокрема, в ДП “Миколаївській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, філію Державного земельного кадастру, ТОВ “Обласний земельний кадастровий центр”, “ТОВ “Югземсервіс”.
- У скільки громадянину обійдеться внесення змін у перехідну реєстраційну систему?
- Ще два місяці тому дані дії були платними. Нині ж після розроблення документації із землеустрою при зверненні громадян у відділ Держкомзему послуги з визначення кадастрового номера, друк державного акта, надання витягу з Поземельної книги та реєстрація договорів оренди є безоплатними. Правда, видача дубліката державного акта залишилася платною.
- Немало людей, здавши пакет необхідних документів, ще не отримали державні акти. Ходять різні чутки щодо того, чи видадуть їх, чи зазнають вони змін?
- Ми надали в кожну сільську раду списки з переліком громадян, чиї державні акти готові до видачі. Їм треба буде звернутися у відділ Держкомзему до Нового року, щоб їх отримати. Багато технічної документації зараз передано в Державний земельний кадастр для отримання бланків і заповнення їх. Документи від громадян для внесення в систему приймаємо й надалі. Приводу для хвилювання на даний час немає.
- Дякую, Марино Юріївно, за слушні пояснення. Думаю, вони стануть в нагоді нашим читачам.

Бесіду вела О. Фокша

(Газета "Промінь", 13.12.2012 р.)

За час здійснення земельної реформи відбувся перерозподіл і подрібнення земель. Зруйновано систему їх використання, яка передбачала сівозміни, збереження гумусу і поживних елементів, тобто ґрунтозахисне землеробство. Як наслідок, втрачається родючість землі. Небезпечних масштабів набула деградація ґрунтів.
Сільськогосподарськими підприємствами недостатньо впроваджуються сівозміни, мінімальна обробка ґрунту, допускається посів просапних культур уздовж схилів, що призводить до руйнування та змиву родючого шару ґрунту.
З метою збереження й охорони земель Верховною Радою України прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів” від 4 червня 2009 року, який набрав чинності 31 липня 2010-ого. У ньому зазначено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва повинні використовуватися відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою. Такі проекти покликані забезпечити еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.
Зокрема, з 1 січня 2013 року використання таких земельних ділянок без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою тягне за собою накладання штрафу: на громадян — від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою тягне за собою накладання штрафу: на громадян — від п’яти до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 15 до 30.
На період до 1 січня 2015 року вимоги щодо використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з проектами землеустрою поширюються лише на тих землевласників та землекористувачів, які використовують земельні ділянки площею більше, як 100 гектарів.
У нашому районі налічується 88 таких землевласників та землекористувачів, які обробляють 52,379 тис. га.
У проектах землеустрою передбачено визначення типів і видів сівозміни з урахуванням спеціалізації сільськогосподарського виробництва; складання схем чергування сільськогосподарських культур; проектування полів; розробку плану переходу до прийнятної сівозміни; перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих полів.
Кабінет Міністрів України затвердив Порядок розроблення проектів землеустрою. Відповідна постанова №1134 датована 2 листопада 2011 року.
Проект землеустрою розробляється на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади, місцевого самоврядування або суду про проведення робіт із землеустрою та укладеного відповідно до нього договору між землевласником (землекористувачем) і розробником проекту землеустрою, що має дозвіл (ліцензію) на проведення таких робіт та відповідний склад фахівців.

М. Попова, начальник відділу Держкомзему в Новоодеському районі

(Газета "Промінь", 21.04.2012 р.)

Впроваджуючи земельну реформу, – не обезземелити українського селянина, переконати власника земельного паю, що це найнадійніший капітал. На цьому наголосив 28 липня у Житомирі, під час наради з питань земельної реформи, міністр агрополітики і продовольства Микола Присяжнюк, повідомляє кореспондент Укрінформу.
“Це складніше завдання, ніж провести земельну реформу, ніж ввести ринок землі, бо ми повинні всі разом переконати власника земельного паю, що земля через декілька років буде дорожча в рази, що орендна плата за неї зростатиме і що це — найнадійніший капітал”, – зазначив М. Присяжнюк, звертаючись до учасників зібрання.
Урядовець переконаний, що затягування завершення земельної реформи позбавляє селянина його конституційного права розпоряджатися своїм майном.
Земля — це товар, обтяжений додатковими умовами держави. Це значить, що землю сільгосппризначення можна використовувати тільки за призначенням, обробляючи за агротехнологічним процесом і відповідаючи за родючість. І при цьому бути учасником формування продовольчої безпеки країни.
“Наше основне завдання, яке поставив Президент: при завершенні земельної реформи не обезземелити українського селянина”, – наголосив міністр агрополітики.

(Газета "Промінь", 11.08.2011 р.)

Шановний власник земельної частки (паю)!

Земельна реформа в Україні дала змогу кожному члену сільськогосподарського підприємства та пенсіонеру з їх числа отримати власний земельний наділ.
Селяни тривалий час були позбавлені найголовнішого права – права розпоряджатися своєю власністю. Багато з них вже померли, так і не скориставшись економічними перевагами володіння землею.
Проте кожен власник земельної ділянки повинен мати право на власний розсуд розпоряджатися своєю землею. Для цього і впроваджувалася земельна реформа. Тому лише Вам, як землевласнику, вирішувати: чи продавати землю, чи здавати її в оренду або ж власноруч обробляти.
Нині реформування земельних відносин в Україні – на фінішній прямій.
Що дасть запровадження ринку землі пересічному селянинові? Які вигоди від цього він зможе набути?
На ці та інші запитання дає відповіді проект Закону України «Про ринок земель».
Чи зможе одна особа скупити всі землі на території одного району, області?
Ні, не зможе. Максимальні площі земель у власності однієї особи становитимуть для: Полісся – 1500 га, Лісостепу – 1750 га, Степу – 2100 га, Карпат – 900 га, Криму – 1100 гектарів, але, у будь-якому випадку, у власності однієї особи на всій території країни не зможе бути більше 2100 га сільськогосподарських земель.
Які переваги матимуть молоді спеціалісти та особи, котрі господарюють на землі, при купівлі сільськогосподарських земель?
Таким особам надається право купувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення з розстроченням платежу терміном на 5 років.
Чи зможуть банки скупити значні площі земель сільськогосподарського призначення?
Ні, не зможуть. Земельні ділянки, на які звертається стягнення по неповернутому кредиту, підлягають продажу на прилюдних торгах і не переходять у власність банку.
Чи зможуть скупити землю спекулянти для перепродажу?
Ні, не зможуть. Встановлюватимуться високі ставки державного мита при перепродажу сільськогосподарських земель, які унеможливлять спекулятивні оборудки із землею.
Яким чином власник зможе розпорядитися своєю ділянкою?
Власник земельної ділянки зможе самостійно господарювати на ній, здавати її в оренду, продати, подарувати, передати у спадщину, надати в заставу банку для отримання кредиту тощо. Але поспішати з продажем земельної ділянки навряд чи варто, тому що з розвитком ринку землі її вартість, а також розмір орендної плати стрімко та постійно зростатимуть.
Якою повинна бути орендна плата за земельну частку (пай)?
Якщо натепер орендна плата за земельну частку (пай) становить у середньому 300 – 350 гривень за 1 гектар ріллі, то після запровадження ринку земель вона швидко зростатиме до 600 – 700 гривень і з розвитком ринкових відносин буде й надалі неухильно збільшуватися.
Чи зможуть іноземці набувати у власність землі сільськогосподарського призначення?
Ні, не зможуть. Вони матимуть право лише орендувати землі сільськогосподарського призначення у громадян України. Юридичні особи також не матимуть права на придбання сільськогосподарських земель, а тому ринок земель буде повністю закритий для капіталу іноземного походження.
Які правовстановлюючі документи повинен мати власник земельної ділянки, щоб вільно нею розпоряджатися?
Основним документом, що посвідчує право на землю, є державний акт на право власності на земельну ділянку. Цей документ дає право володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою.
Хто зможе набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва?
Набувачами земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зможуть бути виключно:
громадяни України;
фермерські господарства;
держава та органи місцевого самоврядування.
Всеукраїнська Громадська Організація “Спілка землевпорядників України”

(Газета “Новоодеський вісник”, 07.07.2011 р.)

Реформування земельних відносин в Україні здійснюється два десятиліття. Це тернистий і складний шлях до запровадження цивілізованого ринку земель. Головним кроком до введення в обіг земель сільськогосподарського призначення має бути скасування мораторію на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, який обмежує конституційні права власників земельних ділянок. Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України «Кожен має право володіти, користуватися розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності». Адже мораторій замість вирішення існуючих проблем, призводить до нагромадження нових.
Формування ринку земель сільськогосподарського призначення є одним з найбільш дискусійних і заполітизованих питань аграрної політики в Україні. У суспільстві точаться запеклі дискусії щодо цього питання. За словами Міністра аграрної політики та продовольства України Миколи Присяжнюка «українці з острахом ставляться до земельної реформи та запровадження ринку землі сільгосппризначення, оскільки не розуміють до кінця суті справи, а у суспільній свідомості панують міфи, які нагнітають панічні настрої». Проте, міністр впевнений, що і громадяни і більшість політичних сил визнають, що запровадження формування ринку земель сільськогосподарського призначення на часі. Його буде сформовано за умови належного нормативно-правового забезпечення та встановлення засад його функціонування.
Відповідно до положень законопроекту «Про ринок земель» набувачами земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за цивільно-правовими угодами мають бути лише:
громадяни України;
фермерські господарства;
держава в особі Державного агентства земельних ресурсів України;
територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування.
Виключається участь іноземного капіталу у придбанні земель сільськогосподарського призначення, що унеможливить втрату Україною позицій щодо виробництва продовольства. Адже вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники у найближчі 5-7 років неспроможні на рівних конкурувати із іноземним капіталом.
Для недопущення спекуляції земельними ділянками сільськогосподарського призначення запроваджуються диференційовані ставки державного мита за посвідчення угод, за якими відбувається перехід прав на земельні ділянки (від 60 відсотків від нормативної грошової оцінки – при відчуженні на п’ятий, до 100 відсотків – при відчуженні за перший рік).
 Граничний розмір земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у приватній власності однієї особи в цілому по Україні не може перевищувати 2100 гектарів, в тому числі для:
Полісся – 1500 гектарів;
Лісостепу – 1750 гектарів;
Степу – 2100 гектарів;
Карпатської гірської області – 900 гектарів;
Кримської гірської області – 1100 гектарів.
І тепер постає питання щодо управління землями сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі та резерві за межами населених пунктів, площа яких складає 2,9 млн. гектарів.
Необхідно забезпечити перехід у державну власність земельних ділянок, власники яких померли, за відсутності спадкоємців (відумерла спадщина), орієнтовна площа яких складає 1,8 млн. гектарів.
Гострою проблемою, яка потребує вирішення в площині земельних реформ, є не витребувані земельні частки (паї) на площі 1,4 млн. га (330 тис. земельних часток).
У процесі консолідації земель на часі перерозподіл колишніх земель колективної власності (проектні польові шляхи, лісосмуги, господарські двори тощо) орієнтовною площею 550 тис. гектара.
Таким чином у активний господарський оборот будуть залучені 6,65 млн. га сільськогосподарських земель, які у даний час не використовуються або використовуються без достатніх правових підстав.
 Запроваджується переважне право на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності у разі їх продажу, що дозволить створити потужний регуляторний інструмент для подолання парцеляції земель як найбільш негативного наслідку проведеної в Україні земельної реформи.
З метою мінімізації негативних наслідків подрібнення земельних фондів великих колективних сільськогосподарських підприємств проектом врегульовується питання консолідації земель.
Проектом закону передбачено регулювання земель, пов’язаних із земельними ділянками, на яких розташовані багаторічні насадження та меліоративні системи.
Врегульовано питання щодо обмеження можливості зміни цільового призначення земельних ділянок протягом 10 років після їх придбання.
Передбачаються системні заходи щодо запобігання тіньовим оборудкам із земельними ділянками, а саме:
встановлюються обмеження щодо придбання земель пов’язаними особами, що додатково забезпечить попередження надмірної концентрації земель в одних руках;
передбачається, що покупець ділянки буде зобов’язаний подавати декларацію про свою непов’язаність із суб’єктами господарювання, які вже володіють землями сільськогосподарського призначення;
у разі придбання земель вартістю понад 150 тис. грн (25-30 га) покупець зобов’язаний буде декларувати джерела відповідних доходів (згідно із Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму”).
Передбачається, що Закон України “Про ринок земель” буде прийнятий та введений в дію восени 2011 року, що дозволить запровадити ринковий обіг земель сільськогосподарського призначення з 1 січня 2012 року.
 Проектом Закону пропонується внести зміни до Земельного, Цивільного, Бюджетного та Податкового кодексів України, Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Законів України “Про оренду землі”, “Про фермерське господарство”, “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, “Про оцінку земель”, “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, “Про іпотеку”, “Про землеустрій”, “Про захист економічної конкуренції”.
Змінами до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” встановлюються диференційовані ставки державного мита за посвідчення угод, за якими відбувається перехід прав на земельні ділянки. Це дозволить уникнути спекуляції земельними ділянками сільськогосподарського призначення.
Змінами до Земельного та Цивільного кодексів України, Законів України “Про іпотеку”, “Про оренду землі” запроваджується застава прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
Для уникнення монополізації на ринку земель, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції вносяться відповідні зміни до Земельного кодексу України, Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
Зміни до Цивільного кодексу України (ст. 1277) та Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” спрямовані на врегулювання питання переходу у державну власність земельних ділянок, власники яких померли, а спадкоємці відсутні (відумерла спадщина) та управління не витребуваними земельними частками (паями).
Зміни до Закону України “Про землеустрій” спрямовані на мінімізацію негативних наслідків подрібнення земельних фондів великих колективних сільськогосподарських підприємств, створення умов для охорони і стійкого регулювання природокористування шляхом здійснення консолідації земель.
З метою додержання обмежень щодо граничної максимальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власності однієї особи вносяться зміни до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.
Внесення змін до Закону України “Про оцінку земель” забезпечить інфраструктуру ринку земель відповідними кваліфікованими фахівцями з оцінки земель, а також посилить інститут рецензування робіт з оцінки, що в свою чергу забезпечить захист інтересів землевласників шляхом встановлення реальної ринкової вартості земельних ділянок.
Зміни до Закону України “Про фермерське господарство” передбачають виключення можливості відчуження фермерського господарства як цілісного майнового комплексу юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що узгоджуватиметься з положеннями проекту Закону України “Про ринок земель” в частині визначення набувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Зміни до Бюджетного кодексу України дозволять акумулювати кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, на спеціальні рахунки центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Загалом доопрацювання та подання на розгляд парламенту проекту закону України “Про ринок земель” дозволить максимально пришвидшити формування законодавчої бази ринкових земельних відносин.
Міністерство аграрної політики та продовольства України, Держземагентство для прискорення впровадження ринку земель сільськогосподарського призначення на доручення Президента та реалізації урядових рішень працює над удосконаленням законодавчої та нормативної бази з цього важливого питання.
Слід зазначити, що на цей час проект Закону України “Про державний земельний кадастр” зареєстровано у Верховній Раді України (реєстр. № 8077 від 04.02.2011) та який 19.05.2011р. прийнято в першому читанні.
Запровадження повноцінного ринку земель сільськогосподарського призначення та його ефективного державного регулювання в Україні дозволить забезпечити реалізацію цілої низки важливих на сьогодні проблем, зокрема:
1) повноцінну реалізацію права приватної власності та інших прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення усіма суб’єктами земельних відносин;
2) створення сприятливого ринкового середовища, що забезпечує постійний перехід речових прав на нерухоме майно до найбільш ефективних власників;
3) кардинальне підвищення інвестиційної привабливості сільського господарства;
4) раціональний перерозподіл та оптимізацію використання земель сільськогосподарського призначення;
5) встановлення об’єктивної ринкової вартості земельних ділянок сільськогосподарського призначення у процесі їх економічного обороту;
6) підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу земель сільськогосподарського призначення та забезпечення стратегічної продовольчої безпеки держави;
7) безперешкодний доступ громадян до землі як ресурсу людського розвитку;
8 ) збереження та створення робочих місць у сільській місцевості;
9) покращення транспарентності земельних відносин;
10) стимулювання розвитку інститутів громадянського суспільства у питаннях захисту прав власників земельних ділянок.
В цілому ж можна констатувати, що світовий досвід показує, що регулювати ринок земель набагато ефективніше, ніж заганяти його “в тінь”. Законодавство багатьох європейських країн передбачає існування системи регулювання обороту земель сільськогосподарського призначення, маючи, з огляду на характерні історичні чи національні особливості, економічну чи соціальну ситуацію в кожній країні, свої відмінності.
Таким чином прийняття Закону “Про ринок земель”:
розблокує проведення земельних торгів щодо вільних земельних ділянок та прав оренди на них;
створить законодавчі умови для зняття мораторію;
сформує коло набувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення: громадяни України, фермерські господарства, держава та органи місцевого самоврядування;
обмежить участь іноземного капіталу;
припинить спекуляцію земельними ділянками сільськогосподарського призначення;
встановить заборону надмірної концентрації земельних ділянок;
визначить державний орган з управління землями сільськогосподарського призначення державної власності (Державне агентство земельних ресурсів);
забезпечить стале землекористування шляхом визначення механізму консолідації земель сільськогосподарського призначення.
Разом з тим Микола Присяжнюк зауважив, що земельна реформа за своєю суттю не дорівнює лише введенню ринку землі сільськогосподарського призначення. «Це цілий комплекс стратегічних заходів таких як: створення прозорого ринку землі, залучення фінансових ресурсів у сферу АПК, охорона родючості ґрунтів, інвентаризація, розмежування земель державної та комунальної власності, встановлення меж населених пунктів, демаркація державного кордону, створення електронного загальнодержавного земельного кадастру», – роз’яснив очільник Мінагрополітики.
Микола Присяжнюк наголосив, що завершення земельної реформи – один з пріоритетів влади. «Це дуже сміливе і відповідальне рішення. Проте сьогодні влада розуміє і глибоко усвідомлює, що без завершення земельної реформи не можливий подальший економічний розвиток аграрного сектору та й країни в цілому», – упевнений міністр.

Прес-служба Міністерства аграрної політики та продовольства України

(Газета "Промінь", 02.07.2011 р.)

Статтею 13 основного Закону України – Конституції визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.
Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.
У статті 14 Конституції України зазначається, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Найбільшою проблемою сьогодення у сфері земельних відносин в Україні є відсутність Закону України “Про державний земельний кадастр”.
З часу подання першого урядового законопроекту “Про державний земельний кадастр”, який зареєстровано у Верховній Раді України III скликання за номером 3415 від 29 червня 1999 року, і до сьогодні Верховна Рада України розглянула 7 проектів Закону України “Про державний земельний кадастр”, з них 5 подані народними депутатами України. Останній законопроект внесено на розгляд Верховної Ради України 4 лютого 2011 року народними депутатами України Бевзенком В.Ф., Ткачем Р.В., Лук’янчуком Р.В. та зареєстровано за № 8077.
Зрозуміло, що прийняття закону України “Про Державний земельний кадастр” є вагомим кроком у вирішенні важливих проблем правового, економічного, соціального та екологічного розвитку країни.
Державний земельний кадастр відіграє особливу роль у реформуванні земельних відносин, як інформаційна база для ефективного управління земельними ресурсами, ведення системи реєстрації, землеустрою, підтримки податкової та інноваційної політики держави, становлення та розвитку ринку землі, обґрунтування розмірів плати за землю.
Як свідчить досвід країн світу, який узагальнюється та поширюється Європейською економічною комісією Організації об’єднаних націй, послуги з кадастрового обліку та з реєстрації прав на нерухоме майно мають принципове значення для функціонування ринків обігу земель та нерухомості. В узагальненому досвіді розвитку системи управління земельними ресурсами, який наведено зазначеною Комісією у публікації “Управління земельними ресурсами у регіоні ЄЕК ООН: тенденції розвитку та основні принципи”, підкреслюється, що кожна країна має створювати та забезпечувати функціонування власної системи у рамках свого соціального, економічного та культурного середовища, оскільки кожна країна має унікальну історію та досвід.
У всіх країнах у тій чи іншій формі прийнято відповідне законодавство, яке врегульовує кадастровий облік. Накопичений досвід, за даними Комісії, свідчить про перевагу законів, що мають загальний рамочний характер відповідно до якого здійснюється регуляторна діяльність, над законами, які надмірно завантажені різними нормативами та технічними деталями, що є стримуючим фактором. У різних країнах можуть діяти закони, що стосуються приватного життя, але “право на захист приватного життя” повинно бути гарантовано у процесі формування любої системи кадастрового обліку та реєстрації прав, однак при цьому слід приймати до уваги інтереси суспільства. Дані кадастру мають бути захищені і в той же час доступні для користувачів. Система кадастру має враховувати необхідність збалансування між правами на інформацію та правами на захист персональних даних.
На пленарному засіданні Верховної Ради України 19.05.2011 проект Закону України «Про Державний земельний кадастр», (реєстр. № 8077). внесений народними депутатами України В. Бевзенком, Р. Ткачом, Р. Лук’янчуком прийняти за основу в першому читанні.
Проект Закону України «Про Державний земельний кадастр» підготовлений відповідно до статті 204 Земельного кодексу України з метою встановлення правових, економічних та організаційних основ діяльності у сфері державного земельного кадастру.
Державний земельний кадастр – єдина державна автоматизована геоінформаційна система документованих відомостей про земельні ділянки, розташовані в межах України, їх цільове призначення, обмеження у використанні земельних ділянок, а також дані про кількісну і якісну характеристики земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками та користувачами.
Дані державного земельного кадастру є основою для ведення містобудівного кадастру населених пунктів, кадастрів інших природних ресурсів.
Метою ведення державного земельного кадастру, згідно проекту закону, є:
гарантування прав власників і землекористувачів;
регулювання земельних відносин та управління земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель;
здійснення землеустрою;
контролю за використанням та охороною земель;
обліку цінності земель у складі природних ресурсів;
інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих фізичних та юридичних осіб;
- встановлення обґрунтованих розмірів плати за землю.
Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах:
- обов’язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об’єкти;
- єдності методології ведення Державного земельного кадастру;
- об’єктивності, достовірності та повноти відомостей у документах Державного земельного кадастру;
- внесення відомостей до Держаного земельного кадастру виключно на підставі та в порядку, визначеному цим Законом;
- відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання;
- безпосередності внесення до Держаного земельного кадастру відомостей про об’єкти Держаного земельного кадастру, що змінюються;
- документування всіх відомостей Державного земельного кадастру.
Законопроектом вперше визначений виключний перелік документації
із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення даних до Державного земельного кадастру. Це обумовлено тим, що на даний час ані Земельний кодекс України, ані Закон України «Про землеустрій» однозначно ці питання не врегульовують і на практиці у різних регіонах це питання вирішується різним чином.
Крім того, сьогодні у процесі внесення відомостей про земельну ділянку приймає участь невиправдано велика кількість органів – районні та обласні структури Держкомзему, структурні підрозділи Центру державного земельного кадастру. Все це провокує значну кількість різноманітних зловживань. Для виправлення такої ситуації законопроект визначає, що аналіз поданої документації та внесення усіх відомостей про земельну ділянку вносяться виключно районними (міськими) територіальними органами центрального органу виконавчої влади із земельних ресурсів.
Вперше на законодавчому рівні пропонується визначити статус обмінного файлу як електронного документу, що відображає зміст документації, на підставі якої відомості вносяться до Державного земельного кадастру.
Встановлюється загальний строк внесення відомостей про землі та земельні ділянки до Державного земельного кадастру – чотирнадцять днів з дня подання необхідних документів. Слід зазначити, що сьогодні, у зв’язку з неврегульованістю цього питання на законодавчому рівні, вказана процедура може тривати роками.
Забезпечення ведення державного земельного кадастру буде здійснювати його Держатель – Державне агентство земельних ресурсів України та його територіальні органи в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах (містах).
Безпосередній прийом громадян та представників юридичних осіб здійснюватимуть посадові особи територіальних органів Держземагентства та державні кадастрові реєстратори, які знаходяться у кожному районному центрі АР Крим та всіх областей України, містах обласного значення, містах Києві та Севастополі. Взаємодія громадян та представників юридичних осіб здійснюється з державними кадастровими реєстраторами за принципом «Єдиного вікна». Державний кадастровий реєстратор – спеціально уповноважена посадова особа, яка несе особисту відповідальність за реєстрацію документів Державного земельного кадастру, є процесуально незалежним суб’єктом, функціонально диференційовані повноваження якого встановлені статтями 7, 9 законопроекту у залежності від територіального рівня органу, у складі якого він працюватиме.
Пропонується змінити сутність та чітко визначити процедуру здійснення державної реєстрації земельної ділянки. Якщо на даний час державна реєстрація земельної ділянки проводиться під час кожної трансакції із земельною ділянкою, і включає процедуру видачі державних актів чи реєстрації договорів оренди, законопроектом вказана процедура фактично зведена лише до присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру при її формуванні. Законопроектом встановлюються підстави, процедура та строки здійснення державної реєстрації, визначений виключний перелік документації із землеустрою, на підставі якої така реєстрація може здійснюватись. На відміну від існуючої редакції Земельного кодексу України, законопроектом передбачено, що державна реєстрація сформованої («нової») земельної ділянки має здійснюватись до надання її у власність або користування органами державної влади та органами місцевого самоврядування. При цьому кадастровий номер земельної ділянки має в обов’язковому порядку зазначатись у рішенні про таке надання. Слід зазначити, що сьогодні у таких рішеннях в більшості випадків земельні ділянка не ідентифікована і із тексту рішень взагалі неможливо дізнатись про її місцезнаходження (часто вказуються лише розмір, район та населений пункт). Передбачається, що земельні ділянки, право власності (користування) якими виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
Законопроект встановлює виключний перелік відомостей, основні вимоги щодо відкриття, ведення та закриття Поземельної книги – документу Державного земельного кадастру, який містить відомості про конкретну земельну ділянку. Згідно із законопроектом Поземельна книга містить: кадастровий номер, відомості про земельну ділянку (місцезнаходження земельної ділянки, цільове призначення, вид функціонального використання, площу, земельні угіддя, нормативну та експертну грошову оцінку), відомості про власників та користувачів земельної ділянки, інформацію про зареєстровані речові права щодо земельної ділянки, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки; дату державної реєстрації земельної ділянки; відомості про документацію із землеустрою, на підставі якої була здійснена державна реєстрація земельної ділянки та внесені зміни до відомостей про неї. Законопроектом визначений виключний перелік осіб, які можуть ініціювати внесення змін до відомостей Поземельної книги. У переважній більшості випадків це власник земельної ділянки чи користувач земельної ділянки державної чи комунальної власності. Крім того, законопроектом враховано випадки, коли внесення змін до відомостей про земельну ділянку обумовлено проведенням робіт із землеустрою та оцінки земель, які проводяться у масштабах цілих адміністративно-територіальних одиниць (зміна меж населених пунктів, проведення нормативної грошової оцінки, визначення у землевпорядній документації меж обмежень у використанні масивів земельних ділянок, безпосередньо встановлених нормативно-правовими актами). У таких випадках законопроект передбачає внесення відомостей до Поземельної книги на підставі заяви органу державної влади та місцевого самоврядування, який здійснив затвердження відповідної документації.
Законопроектом передбачено запровадження принципово нового підходу до питання встановлення обмежень у використанні земельних ділянок. Так, на даний час всі без виключення обмеження (обтяження) у використанні земельних ділянок підлягають державній реєстрації, а отже є чинними з моменту такої реєстрації. Проте такий стан справ не враховує ситуацію, коли обмеження (обтяження) безпосередньо встановлені законами або прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Складається абсурдна ситуація, коли, наприклад, певні норми закону прямої дії по суті вводяться в дію не Парламентом, а державним реєстратором. До того ж, з часу прийняття закону до моменту державної реєстрації обмежень може пройти значна кількість часу, іноді роки. За цей час недотримання незареєстрованих обмежень (наприклад, в межах охоронних зон, зон санітарної охорони, прибережних захисних смуг) може спричинити виникнення аварій, нанесення значної шкоди довкіллю тощо. Тому нормами законопроекту пропонується виключити із Земельного кодексу України положення щодо обов’язковості здійснення державної реєстрації обмежень у використанні земельних ділянок, які безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Натомість пропонується встановити обов’язковість зазначення вказаних обмежень у документації із землеустрою, Поземельних книгах. Таким чином, вказані відомості будуть включені до Державного земельного кадастру, але будуть чинними з моменту прийняття відповідного нормативно-правового акту.
Законопроектом передбачається запровадження Адміністратора єдиної державної геоінформаційної системи Державного земельного кадастру.
Передбачаються такі функції Адміністратора Державного земельного кадастру
створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру;
технічне та технологічне забезпечення процесів ведення Державного земельного кадастру;
збереження та захист даних, що міститься у Державному земельному кадастрі.
Адміністратор Державного земельного кадастру має здійснювати свої функції на центральному та регіональному (АР Крим, області, міста Київ та Севастополь) рівнях.
На центральному рівні адміністратор Державного земельного кадастру забезпечує:
- створення, впровадження та супровід програмного забезпечення, яке використовують у процесі ведення Державного земельного кадастру;
- підготовку технічних регламентів щодо користування, обслуговування серверного обладнання, мереж передачі даних, комп’ютерів в територіальних органах Держземагентства;
- безперервну та постійну роботу програмно-апаратного комплексу центрів обробки даних;
- доступ територіальних органів Держземагентства та інших, визначених законодавством, користувачів до бази даних Державного земельного кадастру;
- цілодобову підтримку територіальних органів Держземагентства в режимі «гарячої» лінії;
- технічну підтримку навчально-методичного центру підготовки адміністраторів та користувачів системи;
- навчання та тестування адміністраторів регіонального рівня;
- технічну підтримку взаємодії Державного земельного кадастру з Реєстром прав, Містобудівним кадастром та іншими Державними реєстрами і до інформаційними системами.
На регіональному рівні адміністратор Державного земельного кадастру забезпечує:
підключення та роботу територіальних органів Держземагентства єдиної мережі передачі даних;
працездатність комп’ютерів користувачів та термінове відновлення у разі їх пошкодження;
безперебійне функціонування серверного обладнання, призначеного для забезпечення картографічних робіт та ведення електронних архівів.
Крім того Адміністратор Державного земельного кадастру забезпечує функціонування комплексної системи захисту інформації, що обробляється в автоматизованих систем центрального та регіонального рівнів від несанкціонованого доступу, модифікації та руйнування, а також постійну доступність зазначеної інформації для авторизованих користувачів.
Законопроектом врегульовується порядок обміну інформацією між Державним земельним кадастром та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Зокрема, пропонується встановити, що інформація про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовану земельну ділянку разом з її кадастровим планом у електронному (цифровому) вигляді надходить до органу, який здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Останній, у свою чергу, надсилає до Державного земельного кадастру інформацію про те, що право на земельну ділянку зареєстровано за певною особою. В такому ж порядку здійснюється обмін інформацією, яка містить дані про частини земельних ділянок, на які поширюється право оренди, сервітуту. Отримана інформація може бути в подальшому використана при управлінні земельними ресурсами, здійсненні державного контролю за використанням та охороною земель, справлянні плати за землю тощо.
Законопроектом передбачається впровадження положення щодо відкритості даних Державного земельного кадастру. Практика багатьох країн свідчить, що для реалізації прав, інтересів фізичних та юридичних осіб, внесення інвестицій у економіку країни суттєве значення має прозорість інформації про земельні ділянки. Закритість такої інформації в нинішніх умовах є однією з основних причин корупції у земельній сфері. Тому законопроектом передбачена обов’язковість відображення відомостей державного земельного кадастру в мережі Інтернет з режимом відритого доступу за виключенням відомостей, вільне розповсюдження яких заборонене законом (це, перш за все, інформація про власників та користувачів земельних ділянок). На думку авторів законопроекту запровадження таких положень принесе значну користь суспільству і сприятиме формуванню позитивного іміджу України як інвестиційно-привабливої держави.
Основні організаційно-технічні питання функціонування Державного земельного кадастру передбачається врегулювати відповідним Порядком ведення Державного земельного кадастру, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
Передбачається, що проект закону України «Про державний земельних кадастр» буде прийнято та введено в дію влітку 2011 року та у переважній частині положень набере чинності з 1 січня 2012 року.
Проектом закону пропонується внести зміни до Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Кодекс України «Про адміністративні правопорушення».
Прикінцевими та перехідними положеннями проекту закону передбачено Кабінету Міністрів України:
1) у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:
забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, передбачених цим Законом, а також перегляд і скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;
розробити та затвердити Державну цільову програму розвитку земельних відносин в Україні на період до 2020 року, у якій, зокрема, передбачити заходи з виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, перенесених до Державного реєстру земель, відновлення пунктів державної геодезичної мережі, проведення інвентаризації земель.
2) до 01 січня 2012 року забезпечити створення інформаційної системи Державного земельного кадастру, внесення до неї відомостей про межі адміністративно-територіальних одиниць, перенесення до неї записів про державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень (обтяжень) у їх використанні, зареєстрованих у Державному реєстрі земель.
На думку авторів, реалізація положень проекту Закону забезпечить:
гарантування та захист прав на землю;
сприяння подоланню корупції у сфері земельних відносин;
відкритість та доступність інформації про земельні ділянки, в тому числі доступ за допомогою мережі Інтернет;
безоплатність доступу органів державної влади та місцевого самоврядування;
доступ громадян до публічної інформації про земельні ділянки;
розвиток земельних ринків та їх моніторинг;
охорона земельних ресурсів та підтримка моніторингу навколишнього середовища;
забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування земельно-кадастровою інформацією для прийняття управлінських рішень;
підтримка оподаткування землі та нерухомості;
сприяння землеустрою державних земель;
удосконалення міського планування та сприяння розвитку інфраструктури;
забезпечення гарантії кредитування банківськими установами;
зменшення кількості земельних спорів
мінімізує можливість корупційних дій з боку посадових осіб;
створює засади суспільного контролю над використанням земельних ресурсів;
сприятиме формуванню позитивного іміджу України як інвестиційно-привабливої держави

Прес-служба Державного агентства земельних ресурсів України

(Газета “Новоодеський вісник”, 30.06.2011 р.)

Послуги	Для фізичних осіб	Для юридичних осіб
Реєстрація договорів оренди в державному реєстрі земель і надання витягів з нього	5	25
Унесення записів до Поземельної книги	10	30

П. П. Гета, начальник відділу Держкомзему у Новоодеському районі

(Газета “Новоодеський вісник”, 30.06.2011 р.)

Це заявив президент Віктор Янукович в інтерв’ю журналістам.
Вже напрацьовані проекти законів, частина з них подана до Верховної Ради, деякі будуть ухвалені до кінця цієї сесії, інші — восени. А з 1 січня наступного року в Україні розпочне працювати цивілізований ринок землі, наголосив Віктор Янукович.

(Газета “Новоодеський вісник”, 30.06.2011 р.)

щодо проекту Закону України

“Про Державний земельний кадастр”

21.06.2011

19 травня 2011 року проект Закону України “Про Державний земельний кадастр” (реєстр. № 8077), розроблений народними депутатами України за участю фахівців Держемагенства, Мінюсту та Мінагрополітики, Верховною Радою України прийнято за основу. 9 червня 2011 року профільним комітетом рекомендовано Верховній Раді України прийняти вказаний законопроект у другому читанні та в цілому як закон.

Законопроект визначає Державний земельний кадастр як єдину державну (автоматизовану) геоінформаційну систему відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристики земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками та користувачами.

Ведення Державного земельного кадастру здійснюватиметься центральним органом виконавчої влади із земельних ресурсів та його територіальними органами з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при володінні, користуванні, розпорядженні земельними ділянками, управлінні земельними ресурсами, здійсненні землеустрою, проведенні оцінки землі тощо.

Внесення та надання відомостей Державного земельного кадастру у складі центрального органу виконавчої влади із земельних ресурсів та його територіальних органів здійснюється державними кадастровими реєстраторами.

Державний кадастровий реєстратор має відповідне посвідчення, власну печатку і самостійно приймає рішення про внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об’єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора забороняється.

Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади із земельних ресурсів, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, збереження та захист даних, що містяться у Державному земельному кадастрі.

Відомості Державного земельного кадастру є основою для ведення містобудівного кадастру та кадастрів інших природних ресурсів.

Законопроектом встановлюються підстави, процедура та строки здійснення державної реєстрації об’єктів кадастру, визначається виключний перелік документації із землеустрою, на підставі якої така реєстрація здійснюється. Зокрема, встановлюється чотирнадцятиденний строк внесення та десятиденний строк надання відомостей Державного земельного кадастру.

Важливим досягненням законопроекту є запровадження принципу та дієвих механізмів обов’язкового внесення до Державного земельного кадастру результатів робіт із землеустрою та оцінки земель, без чого вони не набувають юридичного значення.

Земельній ділянці, відомості про яку внесено до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який підлягає обов’язковому зазначенню у рішеннях органів виконавчої влади та місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначання, визначення їх грошової оцінки, тощо.

Документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є: індексні кадастрові карти (плани) адміністративно-територіальних одиниць та одиниць кадастрового зонування, кадастрові та інші тематичні карти (плани) адміністративно-територіальних одиниць та поземельні книги, які ведуться у паперовому та електронному вигляді.

Відомості про об’єкти Державного земельного кадастру визнаються державою з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру, за винятком обмежень у використанні земель, безпосередньо встановлених законами, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Такі обмеження визнаються державою з моменту набуття чинності відповідними нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Законопроектом визначено виключний перелік документації із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення даних до Державного земельного кадастру. Зміст документації відображається в обмінному файлі, який є безпосереднім носієм кадастрової інформації, та має статус електронного документу.

Державна реєстрація земельних ділянок у Державному земельному кадастрі здійснюється державним кадастровим реєстратором за місцем їх розташування при їх формуванні шляхом відкриття Поземельних книг на такі ділянки.

Законопроектом врегульовується порядок обміну інформацією між Державним земельним кадастром та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та передбачається впровадження положення щодо відкритості даних Державного земельного кадастру з метою забезпечення інформаційної взаємодії з користувачами кадастрової інформації, зокрема, шляхом розміщення відповідної інформації (крім персональних та інших конфіденційних даних) у відкритій мережі Інтернет.

Відомості Державного земельного кадастру надаються користувачам у формі: витягів про об’єкти Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землю; викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру; а також у формі надання прямого доступу до нього нотаріусам, банкам, а також особам, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою, оцінки земель та проведення земельних торгів.

Законопроект вносить зміни до Земельного кодексу України, зокрема, до статті 126 щодо посвідчення з 01 січня 2013 року речових прав на земельну ділянку відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”. При цьому державні акти, видані до зазначеної дати, залишаються чинними.

Земельні ділянки, право власності або користування якими виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі, якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до 01 січня 2012 року у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку без подання заяв про це їх власниками, користувачами, та без стягнення плати за таке перенесення.

Відомості про інші об’єкти Державного земельного кадастру, що містяться у документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 01 січня 2012 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади із земельних ресурсів та його територіальними органами відповідно до їх повноважень.

Законопроектом передбачено зобов’язання Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування Закону розробити та затвердити Державну цільову програму розвитку земельних відносин в Україні на період до 2020 року, у якій, зокрема, передбачити заходи з виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, перенесених з Державного реєстру земель, відновлення пунктів державної геодезичної мережі, проведенні інвентаризації земель, а до 01 січня 2012 року – забезпечити створення інформаційної системи Державного земельного кадастру, внесення до неї відомостей про межі адміністративно-територіальних одиниць, перенесення до неї записів про державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень (обтяжень) у їх використанні, зареєстрованих у державному реєстрі земель.

(Газета “Новоодеський вісник”, 30.06.2011 р.)